?

Log in

Як же давно я тут не постила нічого, хоча читаю ЖЖ справненько, а писати - лінь, хоч і є, про що) Тому покажу хоч нашого нового домашнього друга - деревце бонсай.

І ще тиц-тицCollapse )
Рік 2016 закінчився, як і мав закінчитися такий важкий, сподіваюся, найгірший рік у моєму житті - досягши свого дна. Ні, ДНА! Здається, що між 31 грудня 22.00 і 1 січня того ж таки року не було тих 265 днів. Логічно. Єдине, що вселяє оптимізм, у 2017 я йду з чіткою метою - припинити жити на пороховій бочці, плакати перед Новим роком, на Новий рік, у день народження і не могти вповні відчувати радість від справді радісних подій.
З Новим роком мене!
Часом так хочеться замість ввічливого "Все нормально" чи не менш ввічливого мовчання зарядити в лоб "Якого х****я!" І тоді я йду мити посуд. Але та фраза все одно нікуди не зникає. Цікаво, де вона дінеться і який знайде вихід? Закон збереження енергії ж.

Теги:

Півтора роки після народження Давида я переживала небувалий досвід у своєму житті: я їла - будь-що і будь-коли - і худнула. Такого за все своє життя і не спостерігала. З 55 кг, привезених з пологового, я за якісь три місяці чи навіть менше здулася, як сказала моя мама, до 46-47 кг. Звісно, для тендітних дівчаток це ні разу не рекорд, але для мене.... Колись рекордом були 49 кг, які протрималися 2 дні, але мій шлунок тоді дуже бунтував проти цього і повернув мене до 50 кг. І вони дуже довго трималися завдяки дворазовим щоденним зайняттям йогою і невечерянням. А потім з'явився Він, "шлях до серця", всі діла, ну і +2 кг.

Так от кілька місяців тому я переглядала одне відео зі мною і синочком, і мій вигляд ззаду мені дуже не сподобався світлі джинси фтопку.
Перебравши всіх можливих винуватців - фруктові соки, якими любить балувати мене чоловік, вечірні посиденьки під сємєчки і Теорію ВВ - я вирішила відмовитися від усього і вдарити важкою артилерією по ворогу. Тому денний сон Давида тепер присвятила не спокійній трапезі під нетік, а вправам з нетіку.
Почала з фітнесу для сідниць і стегон з Тетяною РОгатіною. Ніби непогано, але 50 хвилин для мене дуже довго. Давид може прокинутися на підсос вже через 30-40 хвилин, і це може затягнутися, а м'язи вистигнуть. Короче, не пішло. Потім почула я про Джиліан Майклз. Зацікавила мене йога в її інтерпретації. Ну від йоги там лише відголоски. Але... Тренування 30 хв, що мені підходить, і реально доводиться пахати, стікаючи потом. Думаю, ну всьо, результат мусить бути. Звісно, паралельно я відмінила вечірні ласощі, благо, настав сезон полуниць) Але результат щось не йде і не йде, навіть більше - кг то більше, то на місці, см не можу зрозуміти. Словом, за місяць я чесно відпахала весь курс Yoga Meltdown обидва рівні, потім перейшла до Yoga INferno (пекло ще те)...
далі і трохи ілюстративного матеріалуCollapse )
На день народження захотілося якогось легкого тортика з фруктами, тож вирішила спробувати давно знайдений і відкладений рецепт японського чизкейка. Ну і Філадельфія ще завалялась. Вийшов дуже смачний сирний тортик, який я прикрасила збитими вершками і полуницями. Робитиму ще. Думаю, якщо перебити творог до однорідності, то цілком зійде за Філадельфію.

РецептCollapse )
Цей рецепт у мене вже давно в закладках, чесно кажучи, я й забула, що це цукерки:) І от вони знову потрапили мені на очі, тож вирішила зробити. Все непристойно просто і солодко.

РецептCollapse )

Моя перша паска



Ніколи ще не пекла пасок, бо, чесно кажучи, не дуже люблю цю випічку. Тобто саму здобу як таку обожнюю, але саме паски в мене завжди йшли на сухарі. І от одного разу я скуштувала італійську Коломбу - великодню здобу у формі чи то хреста, чи голубки) Це щось неймовірне! Я можу сама з'їсти половину за один раз. І в бутність мою редактором кулінарної газети я таки знайшла рецепт і технологію приготування. Нарешті цього року я морально була вже готова до цього подвигу. Подвиг тому, що і з дріжджами я не дружила раніше, ну і цей рецепт не із простих. Отже, рецепт з копіюю з першоджерела і додам свої коментарі.
Рецепт і опис приготуванняCollapse )
Тут оригінал цього рецепту і ще два рецепти традиційних пасок
Нещодавно подружилась нарешті із дріжджовим тістом. Першими були зовсім не ці булочки, а пампушки до борщу. Але записати собі рецепт хочеться саме цих булок. Вони ідеальні! Якщо напихати туди чого завгодно - м'яса чи сиру, чи і того, й того, капусти і цибульки, то рот навіть не порветься, кусаючи, бо м'якуш такий ніжний, що стиснеться до потрібних розмірів і хліба буде до начинки в пропорції 1:1. Я так і люблю. А якщо свіжими заморозити, то після розморозки вони як свіжі. Це для мене відкриття.
РецептCollapse )
Про будні в декреті писати особливо нічого. Всі і так знають, що треба мати по три пари очей, рук, вух і купу терплячості й фізичної сили.
А от про вихідні - вдалі, справжні, про які я вже й забула, - написати варто.
Отже, кілька пунктів, виконання яких забезпечить відпочинок декретної мами на вихідних.
1. Чоловік удома (цей пункт основний:забезпечує всі решту).
2. Готує смачну вечерю, обід в суботу і в неділю.
3. Вигулює нас за межі району і звичних маршрутів - бажано, де чисте повітря.
4. І майже під завісу цієї благодаті каже: "не мий посуд - я помию".
ще один пункт - найголовнішийCollapse )
Originally posted by parfumistika at Тихая жизнь с пылесосом
Ток не смейтесь. У нас проблема. Макс (один год и семь месяцев пацану) чуть ли не с рождения любит пылесосы, точнее наш домашний пылесос. В самом раннем своём, ещё кабачковом, состоянии он мгновенно переходил из состояния истерики в состояние сна, стоило включить пылесос на полную мощность. В семь месяцев он стал цепляться за него, когда я пылесосила, и так научился ходить. Если у соседей включается пылесос, и Макс слышит знакомый гул - радуется и тянет меня пылесосить. Бывают дни, когда из-за его нытья я пылесошу по три раза на дню! С недавних пор он пылесосит сам. Раньше просто возил им по полу, теперь делает это осмысленно. Он обожает мыть и чистить фильтры пылесоса, затягивать и вытягивать шнур, постоянно меня об этом просит. Когда мы приехали с зимовки в Египте, где нихера не было, в том числе и пылесоса, Макс первым делом побежал в кладовку проверять свой пылесос.  А недавно стал требовать, чтобы пылесос стоял у кровати, в которой он спит. Если не ставить - сам притаскивает, и только тогда ложится и закрывает глаза.
И вот сегодня он потащил пылесос НА ПРОГУЛКУ. Я пыталась объяснить, что пылесосы не гуляют, но не помогло. Была такая истерика, что я испугалась. Так рыдал он лишь однажды, когда мы не взяли на традиционную вечернюю гулянку собаку. Короче. Сегодня мы гуляли с ПЫЛЕСОСОМ. Как на нас смотрели люди - не спрашивайте. Макс любит детские площадки. И Мы пришли на площадку, блядь, с пылесосом. Мамаши, не выслушав моих объяснений, побросали игрушки, схватили детей и смотались. Я их, в принципе, не осуждаю.
Позвонила хорошего знакомому детскому психологу. Он меня не утешил. Говорит, у всех детей бывают ЛЮБИМЫЕ ОДУШЕВЛЯЕМЫЕ ИГРУШКИ. Типа норм. Как жить, а?
Originally posted by zobrik at Целуйте меня - как воспитывать детей с любовью
Наконец-то, я прочитала и вторую книгу Гонсалеса. Эта книга охватывает широкий спектр моментов, связанных с воспитанием детей. Автор рассказывает о разных методах воспитания, которые нам советут то тут, то там, пытается помочь нам увидеть эти советы глазами ребенка, понять какого ему будет, если мы все их воспримем. Я читала книгу урывками, поэтому было достаточно тяжело. Начинаешь читать и ужасаешься - как? как Гонсалес может такое рекомендовать? Потом выдыхаешь, фуф это очередной "совет" фиктивную пользу которого Гонсалес пытается нам показать. Мне очень понравился прием, когда ситуация рассматривается, и непонятно о ком в ней речь. Например, прилюдно отшлёпали кого-то по заднице и запретили смотреть любимую телепередачу. А дальше идет перебор: если подставить маленького ребенка - общество этот метод одобрит, подростка — то возможно, уже скажет, что мы перегибаем палку, а если взрослого человека (мужа/жену) - то это будет уже вопиющее безобразие, которое все будут оценивать крайне негативно. Так почему же так? Почему то, что для взрослых людей недопустимо, мы спокойно готовы применять к нашим родным детям? Так что есть о чем подумать.

Далее процитирую понравившиеся мне советы:Collapse )
Originally posted by innaell at Ребенок в общественном месте - не страшно;) ему есть чем заняться:)
Originally posted by nafanechka_bel at Ребенок в общественном месте - не страшно;) ему есть чем заняться:)
Мы довольно часто с детьми куда-нибудь выбираемся - в магазины, к врачу, на почту, навестить кого-нибудь в больнице или в доме, где нет детей, в рестораны-кафе. И в такие моменты возникает вопрос - чем бы занять детей, чем их заинтересовать, чтобы не разбегались в разные стороны. Обычно я стараюсь схватить что-нибудь и кинуть в сумку, небольшие книжки и карандаши всегда лежат в памперсной сумке, но иногда забываю взять что-нибудь или сумка с памперсами остается в машине. И вот увидела эту идею - сделать коллекцию того, что может занять ребенка на какое-то время. Осталось только такие пакетики сделать и положить на видное место, откуда всегда можно будет захватить с собой тот или иной набор:-)


Что же может быть в этих пакетиках?Collapse )
DSC_0386
Робила такий салатик. Все просто - були б під рукою потрібні інгредієнти: рукола, Філадельфія, пармська шинка, полуниці, кедрові горішки підсмажені і для заправки бальзамічний оцет, оливкова олія і акацієвий мед 1:3:1.

Теги:

Старію?)))

Святкуючи мій ювілейчик, чоловік виголосив другий тост за мене - його найкращого друга. Мене це розчулило більше, та ні - я аж запишалася! - ніж освідчення в коханні. А колись, за інших обставин, моє жіноче самолюбство образилось би))) Роки... 




Історія натхнення

May 2017
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com